«Кінець війни з Росією може бути у Севастополі, а може — у криївці в Карпатах». Інтерв’ю NV з бійцем Гонору

Поділитися:

Запеклі бої на купʼянському напрямку точаться цілодобово. Медики Вовків Да Вінчі рятують життя воїнів (Фото:libkos / instagram)

Автор: Василь Пехньо

Кінець війни з Росією може бути у Севастополі, а може — у криївці в Карпатах, каже Олександр Ябчанка, боєць роти Гонор 1-го окремого механізованого батальйону Вовки Да Вінчі імені Дмитра Коцюбайла

І зараз, продовжує він, якщо люди в тилу не робитимуть усе для перемоги, то окопи прийдуть до них.

Чому воювати мають усі, Ябчанка розповів в інтерв’ю Radio NV.

https://www.youtube.com/watch?v=AUQEJn09eSk

— Я знаю, що ви зараз перебуваєте у Львові на реабілітації після поранення. Чи все правильно?

— Так, усе так.

— Як ваше здоров’я?

— Набагато краще, ніж три місяці тому. Рівно три місяці тому я отримав своє третє поранення. Звісно, зараз почуваюся краще.

— Зараз ви, очевидно, більше наближені до цивільного життя, перебуваючи на реабілітації в тилових містах. І з вами я хотів ширше підняти цю тему — тил і передова, конфлікт інтересів. Чи справді в нас є велика прірва в усвідомленні того, яка війна йде, які ресурси для неї потрібні, яке залучення людей України потрібно до цієї війни? Чи справді ви відчуваєте велику різницю у сприйнятті війни між тилом і передовою?

— Якщо ввімкнути здоровий глузд, то конфлікту інтересів в нас не мало би бути жодного. Навпаки. У нас інтерес зараз один, основний — це вижити, тому що єдина гарантія залишитися живим — це перемогти в війні.

І тепер ми зрозуміємо, що в нас інтерес один — це залишитися в живих.

Поранений боєць на куп'янському напрямку / Фото: Костянтин та Влада Ліберови

Якщо загине наша держава… А саме це вони і задекларували, що зроблять, бо деукраїнізація в розумінні росіян — це саме знищити державу Україну і знищити носіїв ідеї держави Україна. Як розумієте, якщо вони знаходили «бандерівців» в Ізюмі, уявіть, як вони ставитимуться до людей, окупуючи, боронь Боже, Львів.

Треба усвідомити кожному українцю, що сюди прийшов окупант, аби нас знищити. Якщо ми будемо відштовхуватися від цього, далі в нас усі інші інтереси відходять на другий план. І тоді ми будемо говорити не про конфлікт інтересів, а навпаки — про те, як нам реалізувати наш основний інтерес — вижити.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Десь приблизно так я спілкуюсь із тими людьми, які зараз навколо мене в мирному житті. І я скажу, що в переважній більшості випадків це люди, які усвідомлюють цей наш основний інтерес — перемогти в цій війні. Бо інших варіантів у нас немає. Росія задекларувала своєю ціллю нас знищити, крапка.

І, звісно, що я спостерігаю… Якщо говорити про мою інформаційну бульбашку, звісно, це вийде не дуже репрезентативно. У моїй вибірці дуже зрозуміло, який наш основний інтерес. І люди в тилу насправді докладають максимум зусиль, аби на війні мені було чим воювати, аби зараз моїм побратимам було чим воювати.

Тому я радше стикаюсь із розумінням щодо необхідності воювати кожному на своєму місці.

— А як ви пояснюєте це — «воювати кожен на своєму місці»? Є теза, що, аби підтримувати бійців на передовій, потрібно, щоби тил працював.

— Я зараз поясню, як це. Спочатку теза: воюватимуть усі і усі воюватимуть до кінця. Питання лише в тім, де воюватимуть. І питання лише в тім, який буде кінець.

Тепер перенесіть цей приклад глобально на всю країну. Якщо сьогодні ви на своєму місці роботи, чим би ви не займалися, не докладаєте всіх зусиль для того, щоби ті, хто зараз в окопі, максимально ефективно виконували свою роботу зі знищення окупантів і мали максимум засобів, щоби залишитися живими… Отже, якщо зараз ті, хто на своєму місці роботи не воює, а «втомився від війни» чи просто йому не до того, чи думає, що якось пронесе, — так от не пронесе. Бо рано чи пізно ті, хто в окопах, закінчаться, і доведеться в окоп іти тобі.

Якщо так дивитися на речі, мотивація з’являється. У мене було декілька [подібних] розмов.

— Дозвольте, я уточню: якщо людина, яка зараз не на передовій, не в окопі, не докладе максимум зусиль від себе, тоді окоп прийде до неї?

— Дуже правильно. «Тоді окоп прийде до неї» — що мається на увазі? Це друга частина моєї тези, що воюватимуть до кінця. Бо в нас два варіанти: або ми перемагаємо, або нас знищують.

Якщо для того, аби ми перемогли, воювати мають усі, от усі мають докладатися до того, аби ті, хто на передовій, були забезпечені всім. І якщо для цього треба назвати людей, які допомагають фінансово, економічним фронтом, людей які допомагають інтелектуально — інтелектуальним фронтом, не знаю, ще яким, інженерним тощо, — заради Бога, називайтеся як хочете.

Лише якщо ви називаєте це фронтом, наприклад, економічним, — воюйте з ранку до вечора, вставайте з однією єдиною думкою: «Мені треба заробити якомога більше грошей, аби допомогти от цій конкретній бригаді». Домовляйтесь із вашими побратимами по економічному фронту, обирайте собі бригаду, хоча би батальйон, забезпечуйте його всім необхідним. Тоді є шанс, що вам не доведеться фронт економічний змінювати на фронт окопний.

Чим швидше всі це зрозуміють, тим більше у нас шансів у цій війні перемогти.

Читайте про це у новому номері NV, що можна придбати тут