Куди рухається війна. NV порівняв обидві програмні статті Залужного про шлях до перемоги: що змінилося за рік
Поділитися: 
Валерій Залужний у День захисників і захисниць України, 1 жовтня 2023 року (Фото:ОП)
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний оприлюднив своє програмне есе щодо перебігу війни через рік після того, як опублікував попередній стратегічно важливий текст про своє бачення бойових дій і перемоги України.
Торік на початку вересня 2022 року, у розпал Харківського контрнаступу та ще до звільнення Херсона, Залужний оприлюднив свій перший за час вторгнення програмний текст Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд. Тоді його співавтором був генерал-лейтенант Михайло Забродський, тодішній перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони і розвідки. Відтоді він склав повноваження нардепа і повернувся на військову службу.
NV вирішив порівняти головні тези з двох текстів, які дають уявлення про те, як українське командування бачило розвиток війни рік тому і як бачить його тепер. Ми наводимо найважливіші позиції з минулорічної статті Залужного і Забродського та з нових публікації Залужного в журналі The Economist, включно з його есе Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти.
Бачення Залужного восени 2022 року
Стаття Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд
Війна проти РФ вийшла далеко за межі локального конфлікту середньої інтенсивності. За залученням особового складу і техніки вона перевищила окремі показники Другої світової війни, за щоденними витратами боєприпасів — Першої світової.
Стратегічна ініціатива належить агресору.
Серед найактуальніших для РФ цілей [станом на початок вересня 2022] – вихід на адмінкордон Донецької області; просування на Запорізькому напрямку і створення прямої загрози захоплення Запоріжжя та Дніпра; повернення до задуму захопити Київ та загроза повторного вторгнення з території Білорусі. Найбільше можливостей Росії дало б просування з плацдарму на правому березі Дніпра [Херсон і правобережжя області], що загрожувало б захопленням Миколаєва та Одеси та створенням загрозливого напрямку в бік Кривого Рогу.
Крим — ключовий фактор і центр тяжіння для російських сил у війні, але далеко не єдиний.
Теоретичний ідеальний сценарій кампанії на 2023 рік — декілька послідовних, а краще одночасних контрударів, включно з операцією чи серією операцій з оволодіння Кримом. Для цього потрібні:
- створення одного або декількох оперативних угруповань в складі від 10 до 20 загальновійськових бригад;
- заміна основних зразків озброєння вже існуючих бригад на сучасні від партнерів України;
- додаткова кількість ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ тощо.
Навіть гіпотетичне звільнення Криму матиме лише тимчасовий ефект і призведе до нового етапу протистояння (ЧФ РФ може перебазуватися на інші бази, зокрема в Новоросійську, загроза ракетних ударів збережеться, російська авіація замість кримських аеродромів може діяти з Приморсько-Ахтарська та Єйська, втрати в особовому складі й техніці росіяни можуть поповнити).
Диспропорція в спроможностях України і РФ — ось справжня головна проблема війни. Саме вона має розглядатися як центр тяжіння ЗС РФ з військової точки зору. Доки таке положення буде зберігатися, війна може тривати роками.
Найбільш показове втілення такої диспропорції – різниця в граничній досяжності засобів ураження. Україна може завдавати ударів застарілими засобами ураження лише на глибину оперативного тилу росіян (до 100 км), тоді як ворог може безкарно завдавати ударів на всю глибину території країни (до 2000 км).
Головне очікування від західних партнерів — не тільки і не стільки окремі найменування (як ракети MGM-140B ATACMS Block 1A для РСЗВ HIMARS), скільки комплексний підхід до переоснащення артилерії, ракетних військ, тактичної авіації і Військово-морських сил ЗСУ та інших складових їх могутності. Має йтися про створення або нарощування спроможностей, а не лише про кількість озброєння і обладнання для бригад, що плануються до переоснащення.
Потрібен вплив на ще один центр тяжіння у війні – безкарність Росії і віддаленість війни для росіян. Завдання ЗСУ на 2023 рік — фізично перенести бойові дії ближче до них, зробити для росіян у РФ та на окупованих територіях ці відчуття гострішими, природнішими і цілком відчутними, попри відстань до цілей.
Західні системи озброєнь — рішення лише на перехідний період. Для України гостро стоїть проблема відновлення і налагодження власного проектування і виробництва зразків високотехнологічного озброєння.
Допомогу Заходу, її строки і обсяги, обмежують два суттєвих фактори. Перший — хибне уявлення про реалії бойових дій в Україні і справжні масштаби війни у західних країнах. Другий — пряма загроза застосування Росією тактичної ядерної зброї.
Бачення Залужного восени 2023 року
Есе Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти та інтерв’ю The Economist
Війна РФ проти України — безпрецедентна світова безпекова криза, найбільша з часів Другої світової війни. Її неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами.
Україна не має іншого вибору, окрім як винятково військовою силою поновити територіальну цілісність в межах кордонів 1991 року — оскільки існуючі світові регуляторні механізми, передусім ООН та ОБСЄ, недієві.
Війна переходить у позиційну форму статичних і виснажливих боїв, що є небезпечним як для ЗСУ, так і для України як держави в цілому. Така форма вигідна Росії.
Швидкого прориву не буде, у бойових діях — глухий кут подібно до окопної війни Першої світової. Причина — обидві сторони досягли межі своїх можливостей, зокрема технологічних. Без технологічного стрибка з нього не вийти, такий прорив могло б забезпечити поєднання всіх сучасних технологічних рішень для подолання паритету чи відставання від ворога.
Для повернення від позиційної війни до швидшої маневрової необхідно п’ять факторів [детальні пропозиції по кожному розписано в есе]:
- завоювання переваги у повітрі (включно з одночасним масованим застосуванням дешевих БПЛА для перевантаження ППО ворога, а також масованим використання переносних засобів РЕБ проти ворожих дронів на лінії фронту);
- подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень ворога (для подолання мінних полів до 15−20 км глибиною нині недостатньо ані старого озброєння ЗСУ, ані наданого західного);
- підвищення ефективності контрбатарейної боротьби (нині досягнуто паритету завдяки точнішій західні зброї, однак це не триватиме довго);
- нарощування спроможностей радіоелектронної боротьби (РЕБ), у якій РФ значно переважає можливості України;
- створення та підготовка необхідних резервів.
Потреба розширення мобілізації як один з факторів (створення власних резервів та боротьба з резервами противника) має включати:
- залучення більшої кількості українців до військового резерву;
- створення автоматизованої системи контролю та обліку підготовки громадян України до служби;
- розширення переліку категорій українців, з якими здійснюється підготовка до військової служби;
- введення практики бойового стажування;
- впровадження Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів Оберіг.
Додаткові інструменти виходу з глухого кута — більш ефективне управління військами (ширше використання сучасних інформаційних технологій) та максимально раціональна логістика (накопичення асиметричного арсеналу ракет, боєприпасів озброєння та військової техніки, потреба в ракетах збільшеного радіусу дії для ударів по логістиці ворога).
Захід запізнився з деякими системами озброєння, що знижує їх ефективність на фронті. Танки і ракетні комплекси великої дальності були для найбільш актуальні для ЗСУ торік, їх нестача дозволила Росії перегрупуватися та налагодити оборону після прориву ЗСУ в Харківській області та звільнення частини Херсонської. Винищувачі F-16, які мають надійти лише наступного року, будуть менш корисними, оскільки РФ вдосконалила свою протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може долітати за межі міста Дніпро.
Росія зберігає та здатна ще значний час зберігати перевагу в озброєнні та військовій техніці, ракетах і боєприпасах. При цьому вона нарощує можливості воєнної промисловості, попри запровадження безпрецедентних санкцій.
Крим залишається найбільшою вразливістю Путіна, важливо постійно нагадувати Росії, що це частина України і що війна триває і там.
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Директор ЦРУ Вільям Бернс написав книжку,
яка, на мою думку, має бути обов’язковою для прочитання тими, хто прагне зрозуміти всі важливі події у світі з кінця ХХ століття, зокрема за кулісами дипломатії, міжнародної політики
Кирило Буданов, начальник ГУР, — про книгу
Невидима сила. Як працює американська дипломатія
Повний текст про улюблені книжки
Буданова читайте в номері,
що можна придбати тут
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Путін був змушений вбити одного зі своїх найдовіреніших лейтенантів, Пригожина, на очах у всього світу, щоб показати, що він все ще головний. Це схоже на кінець гангстерського фільму Обличчя зі шрамом, коли Тоні Монтана вбиває свого найкращого друга
Борис Джонсон, британський експрем’єр
Повне інтерв’ю з Джонсоном
читайте в номері,
що можна придбати тут
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Європейський Союз з’явився тільки тому, що Захід програв всі війни за свої імперії
Тімоті Снайдер, знаменитий американський історик
Повне інтерв’ю з Снайдером
читайте в номері,
що можна придбати тут
Новий випуск журналу NV вже у продажу
Володимир Зеленський є президентом країни в стані війни понад 600 днів, він неабияк втомився, і я не впевнений, що він настільки жадає влади, що захоче лишитися при владі назавжди
Френсіс Фукуяма, зірковий американський політолог і філософ
Повне інтерв’ю з Фукуямою
читайте в номері,
що можна придбати тут
Редактор: Інна Семенова